Ідея спорудження Центру Православ’я виникла за декілька років до Ювілею 1000-ліття Хрещення України у 1988 році в наслідок постанови Х-го Єпархіяльного Собору і рішення Єпархіяльної Ради у 1985 році, коли покликано до життя Будівельний Комітет побудови відповідного об’єкту у столиці Австралії, Канберрі у відзначення, цього великого Ювілею.
Почесним Головою Комітету призначено сл. пам. протопресвітера А. Пігулевського, а діючим головою п. Я. Соловія. У члени комітету запрошено проєктодавця, п. Ю. Денисенка і п. сл. пам С. Цимбалюка та п. Б. Володимирова. До Комітету також делеґовано представницто парафії Св. Миколая у Канберрі у слідуючому складі: пп. І. Черток, Л. Тризна, І. Ющук, І. Гордієнко, І. Турин та В. Татарів, а також представників з інших стейтів пп. І. .Прадуна (парафія Св. Покрови в Аделаїді) п. В. Товстопята (парафія Св. Володимира у Водонзі) та п. М. Авдіюка (парафія Св. Успіння у Балаклаві).
Протягом трьох років провелася величезна праця, яка включала виготовлення детальних плянів проєкту. Основну працю над виготовленням таких плянів виконав п. Ю. Денисенко, а детальне їх опрацювання, щоб уможливити виконання будівельних робіт виконав п. Я. Соловій. В цей час також велися переговори з урядовими установами м. Канберри для отримання усіх необхідних дозволів на побудову Центру. Чи не найбільша робота Комітету була по збиранні потрібних фондів на реалізацію побудови Центру-Пам’ятника.

За всього два роки на цю ціль зібрано майже $340,000. Майже увесь тягар фінансування будови понесли єпархіяльні установи, парафії і вірні У.А.П.Церкви в Австралії й Новій Зеляндії. Сама Консисторія внесла на Фонд Пам’ятника Тисячоліття суму $85,200, а від липня 1988 року, в той час, братня єпархія У.П.Ц.А. включилася в акцію збірки фондів і вірні цієї єпархії зложили майже $24,000 на цю ціль.
У Реєстрі Жертводавців Центру-Пам’ятника записано 845 ідивідуальних пожертв від організацій, родин і окремих осіб. Серед них було 3 почесних Меценатів, що пожертвували понад $10,000, а це бл. пам. Катерина Чемара і бл. пам. Олександр Дордюк (обоє з Нової Зеляндії), що записали своє майно на У.А.П.Церкву і з їхньої спадщини Консисторія вплатила $80,000 на будову й устаткування Центру-Пам’ятника. Найбільша ідивідуальна пожертва від приватної особи була в сумі $10,500 від бл. пам. Тетяни Храпач із парафії Св. Афанасія у Ґренвілі, а включаючи пожертви батьків покійної бл. пам. Луки і Варвари Храпач і її сестри пані Галини Храпач, загальна сума пожертв від родини Храпачів становила $13,500. Серед жертводавців було 89 Меценатів, що пожертвували поміж $1,000 і $10,000, 127 Фундаторів, що пожертвували поміж $500 і $1,000 і 626 Жертводавців, що пожертвували менше $500. Імена усіх, без винятку, жертводавців є записані у Пропам’ятній Книзі, а фундаторів і меценатів на пропамятних таблицях у приміщенні музею.
Будівельні роботи у Центрі Православ’я розпочато у жовтні 1987 року, а закінчено їх у жовтні 1988 року. Вся робота виконувалася місцевою будівельною фірмою у Канберрі, а постійний нагляд над ходом будови провадив щоденно бл. пам. інж. Леонід Тризна з Канберри, а відповідальність за хід будови і формальні зносини з будівничим ніс інж. Ярослав Соловій із Сіднею, відвідуючи Канберру реґулярно що два тижні.
У вересні 1988 року у стінах Центру-Пам’ятника вмуровано усі мозаїки, які були виготовлені в Італії і ґранітні плити, що у двох мовах описують значення комплексу і подають дані його посв’ячення і офіційного відкриття. Проєкт мозаїк виконав мистець графік Леонід Денисенко.
Український Православний Центр-Пам’ятник Тисячоліття в Канберрі став дійсністю. Урочисте посв’ячення і офіційне відкриття його, в неділю 23 жовтня 1988 року, при великому здвизі православних українців і гостей, що з’їхались з усіх кінців Австралії, було довершене Високопреосвященнішим Архиєпископом Володимиром в асисті усього діючого духовенства УАПЦеркви в Австралії і участю Архипресвітера Бориса Стасишина, Адміністратора УПЦА. Це було кульмінаційним актом всеавстралійського відзначення православними українцями великого Ювілею Тисячоліття Хрещення України.

Минуло 20 років від тих подій і за цей час наш Центр Православ’я повністю оправдав своє існування.
У ньому відбувалося багато подій єпархіяльного маштабу, включно із Єпархіяльними Соборами, сесіями Єпархіяльної Ради, зустрічами, конференціями. Його і Музей Тисячоліття при ньому використовувало Посольство України для своїх репрезентаційних потреб. Його використовувала Парафіяльна Рада Св. Миколаївської Парафії в Канберрі. В ньому замешкувало духовенство Єпархії в час відвідин Канберри.
У ньому перебували Правлячі Єпископи нашої Церкви під час канонічних візитацій в Австралії і Новій Зеляндії. У ньому довший час перебував настоятель парафії, о. Є. Дорош з родиною після прибуття на постійне проживання в Австралії. Під сучасну пору у резиденції УПЦентру замешкує постійно теперішній настоятель Св. Миколаївської парафії, о. Михайло Соломко з родиною.
На території Ценру Православ’я знаходиться раніше споруджений Пам’ятник Голодомору 1932-33 років, біля якого відбуваються щороку велелюдні зібрання української спільноти, незалежно від віровизнання, для вшанування невинних жертв цієї страшної події.
Але чи не найбільше і найвагомішше своє завдання, від самого початку і по сьогоднішний день виконує наш Центр Православ’я забезпечуючи приміщеннями Музей Тисячоліття при Українському Православному Центрі-Пам’ятнику Тисячоліття Хрещення України. Якби не було Центру Православ’я, не було б і Музею Тисячоліття, який успішно розвивається. Завдячуючи декільком особам, в першу чергу паніматці Тамарі Ситник, яка проживала у Центрі протягом кількох років, а останнім часом паніматці Катерині Соломко й усій її родині, Музей Тисячоліття, як і увесь Центр Православ’я мають постійний догляд і завдяки їхній присутності бажаючі гості столиці і туристи з усієї Австраії та і з інших країн мають можливість оглянути не тільки наш Музей, але й усі об’єкти Центру Православ’я.

МУЗЕЙ ТИСЯЧОЛІТТЯ

Підїжджаючи автом по головній магістралі, із сторони Сіднею, до центру столичного міста Австралії, Канберри і глянувши на право можна побачити якийсь відмінний від пересічного комплекс будівель і впізнати його по майоріючому перед ним українському синьо жовтому прапорі котрий, разом з австралійським державним прапором зустрічають око глядача. Це перед вами, майже в самому центрі Канберри красується комплекс Українського Православного Центру – Пам’ятника Тисячоліття Хрещення України-Руси, побудований у 1988 році усією українською православною спільнотою цієї країни з участю багатьох загально громадських установ та організацій в честь цієї знаменної події в історії нашої батьківщини. Сам Центр складається з будівлі пам’ятника та адміністративно-житлового будинку, в якому розміщені житлові приміщення і музейні та архівні кімнати. Зображений вище комплекс УПЦентру, що знаходиться поряд з церквою Св. Миколая, є побудований в архітектурному стилі козацького бароко з елементами сучасного будівельного зодчества.

Поза будівлями самого Центру, комплекс включає також і згаданий вже парафіяльний храм Св. Миколая, пам’ятник жертвам великого голодомору в Україні 1932-33 років – українського голокосту та скульптура “Шевченкові Думи”, але центром уваги в ньому є, без сумніву, восьмигранна будівля у вигляді дзвіниці з прекрасними барвистими мозаїками на її зовнішніх стінах. В цій будівлі розмістився головний відділ малого, але багатого своїм змістом Музею Тисячоліття. Решта музею знаходиться в кімнатах адміністративно-житлового будинку. Музею Тисячоліття в Каберрі наближається чверть століття від його заснування. Хоч цей музей, як такий набрав вигляду і характеристики справжнього невеличкого музею два роки після спорудження Центру, фактично свою діяльність розпочав він з моменту посвячення і офіційного відкриття Центру Православ’я у жовтні 1988 року. Ще в час плянування Центру-Пам’ятника у проєкті цього комплексу передбачалося урухомлення у ньому малого музею церковно-релігійного і культурно-мистецького змісту, що і зафіксовано у документах того часу.
23 років тому, перша музейна експозиція була у вигляді тимчасової виставки українських ікон і народного мистецтва, яка з часом перетворилася у справжню постійну музейну виставку.
Після успіху тимчасової виставки Консисторія доручила дальшу адміністрацію і догляд над музеєм та збиранням постійних експонатів до нього О’бєднанню Православних Сестрицтв Австралії (ОПСА), яке призначило відповідальними за музей пань Зіну Вовк і Дозю Володимирів, а вони добрали пані Любу Соловій собі для помочі. Після двох років тимчасового виставкового характеру музею і закуплення спеціяльно запроєктованих експозиційних шафок для центрального його відділу у восьмигранній будівлі пам’ятника, цей обов’язок і дальше мистецьке оформлення музею було передано пані Любі Соловій. Консисторія УАПЦ, як власник приміщень Українського Православного Центру призначила пані Любу адміністратором Центру і куратором новозаснованого Консисторією Музею Тисячоліття, обов’язки якого вона виконує до цих пір.
За час свого існування Музей Тисячоліття збагатився понад 2,000-ою колекцією вартісних та історичного характеру експонатів, більшість з яких була подарована вірними нашої Церкви, парафіями, а також громадськими організаціями. Серед цих експонатів є унікальні колекції мистецьких вишивок. Багато з них є старовинні оригінали привезені нашими людьми з України. Не треба було довго чекати, щоб головне відділення музею у будівлі пам’ятника було переповнене експонатами і музей прийшлося поширювати на приміщення адміністративної частини Центру, в якій зайнято фойє, коридор, малий офіс і більшу конференційну кімнату, для котрих поступово придбано, або змонтовано кількість експозиційних шаф і шафок.
Тепер у них розміщено досить велику і різноманітну колекцію експонатів, представляючи в першу чергу нашу православну віру. Тут відвідувач побачить також взірці українського мистецтва і культури, між ними приклади вишивального мистецтва, різьбу, кераміку, писанкарство, реліквії українського поселення і творчості в Австралії, а також експонати пов’язані з визвольною боротьбою України і остаточним здобуттям нею державної незалежності у 1991 році. Серед експонатів також знаходиться колекція оригінальних документів і фотографій періоду розкуркулення і голодомору в Україні 1932-33 років. Тут також можна оглянути фотографічне експозе світового маштабу траґедії, 1986 року, в Чорнобилі.
Завдячуючи жертвенності вірних, кураторові музею, пані Соловій, вдалося протягом цих років постійно покращувати музей, роблячи його, майже професійним, не лише за своїм оформленням, але і за мистецькою якістю експозицій, про що досить часто згадує у пропам’ятній книзі відвідувачів музею велике число гостей, як українців з Австралії, України та інших країн діяспори та чужинців-туристів з Австралії і з закордону.

Протягом кількох років у фойє музею реґулярно влаштовувалися періодичні тематичні виставки. Виставки ці присвячувалися специфічним подіям, або тематиці, як Помаранчева Революція, Гуцульщина, Наддніпянщина, 60-ліття поселення Українців в Австралії і Голодомору - Геноциду українського народу 1932-33 років

Цілий комплекс цього Центру є зареєстрований як туристичний обєкт столичного міста і його можна знайти на туристичних мапах Канберри, а також інформації про нього відвідувачі столиці можуть отримати у Центрі Відвідувачів (Canberra Visitors Centre) столиці. Не можна оминути факту, що Канберра являється центром дипломатичного життя Австралії, а також і одним з найважливіших туристичних міст цієї країни, а з огляду на це присутність репрезентативного українського музею з його пропагандивним значінням саме в Канберрі не може бути переоцінена.
Український Православний Центр в столиці Австралії знаходиться на межі головного комерційного центру Канберри і повз нього щоденно проходять, або проїздять сотні мешканців столиці і багато туристів. Своїм зовнішним привабливим виглядом він постійно звертає увагу проходжих, які зупиняються і оглядаючи памятники голодомору і тисячоліття хрещення України знайомляться
з нашою історією та культурою. Останнім часом цілий центр і музей при ньому мають постійний нагляд, проживаючої в резиденції центру родини настоятеля храму Св. Миколая о. прот. Михайла Соломко, яка радо показує відвідувачам наші надбання.
Відвідувачі Канберри можуть оглядати увесь комплекс з назовні будь коли, навіть і після заходу сонця, бо майже до півночі пам’ятники Центру освічуються потужними ліхтарями і надають цим об’єктам містичної атмосфери. Бажаючі оглянути музей із середини та те наше українське культурне надбання і багатство, що у ньому зберігається, можуть звертатися до паніматки Катерини Соломко.
Куратор і мистецький впорядник та управитель Музею, пані Люба Соловій, завжди радо приймає нові оригінальні й вартісні експонати для музейного фонду. Замість того, щоб бути схованими у приватних домах, часто у шухлядах, або скринях, вони зберігатимуться і показуватимуться в музеї і оглядатимуть їх сотні, а може і тисячі людей, цим самим пропагуючи добре ім’я нашої нації. За останній рік музейний фонд зазнав значного росту, бо щораз більше і більше наших людей з усіх штатів Австралії, обох віровизнань, розуміючи значіння і пропагандивну вартість його і переконавшись у безпеці дорогих їм унікальних речей музейної вартості передають їх на збереження до нашого українського столичного музею. Зацікавлених дарувати, речі до музею, запрошується звертатися до паніматушка Катерина Соломко  по телефоні (02) 6257 1884.
Запрошуємо вас відвідувати Український Музей в Канберрі і підтримувати його фінансово, або передаванням на збереження і експозицію у ньому речей українського походження і музейної вартості.
Зацікавленим у додатковій інформації про Музей Тисячоліття і зв’язки з Адміністрацією та Центром Православ’я рекомендується відвідати відділ «Контакти» на цій Веб Сторінці.